Порівнюємо трудовий договір і договір доручення з точки зору права, внесків ZUS та витрат роботодавця. Дізнайтеся, яка форма зайнятості краще підходить для вашого бізнесу.
Вибір між трудовим договором і договором доручення — це одне з перших і найважливіших рішень, з яким стикається кожен підприємець, що наймає співробітників. Обидві форми мають свої переваги та обмеження — вони відрізняються не лише з правової, а й з фінансової точки зору. Помилковий вибір може призвести до звинувачення в незаконному працевлаштуванні або до невиправдано високих витрат. У цій статті ми пояснюємо ключові відмінності, щоб ви могли прийняти усвідомлене рішення.
Трудовий договір регулюється Кодексом праці, який надає працівникові широкий пакет прав: право на відпустку, захист від звільнення, оплату часу хвороби та право на надурочну роботу. Роботодавець зобов'язаний дотримуватися норм робочого часу та правил охорони праці (BHP). Договір доручення є цивільно-правовим договором, що підпадає під дію положень Цивільного кодексу. Виконавець доручення виконує доручені дії з більшою свободою — він може, наприклад, передати їх третій особі (якщо договір це не виключає) і не зобов'язаний дотримуватися жорсткого графіка роботи. Відсутність підпорядкування роботодавцю є визначальною ознакою цієї форми співпраці.
Законодавство прямо забороняє заміняти трудові договори цивільно-правовими, якщо робота відповідає ознакам трудових відносин. Інспекція праці може оскаржити договір доручення, якщо: • виконавець виконує роботу в місці та в час, визначених замовником, • діє під безпосереднім керівництвом керівника, • не може вільно вирішувати, як виконувати завдання, • робота має безперервний і повторюваний характер. Якщо буде встановлено, що договір доручення фактично є трудовими відносинами, компанію може бути зобов'язано виплатити заборговані трудові виплати та сплатити заборговані внески ZUS разом із відсотками. Цей ризик варто ретельно оцінити перед підписанням договору.
Витрати на внески є одним із головних аргументів у дискусії про вибір форми зайнятості. При трудовому договорі роботодавець фінансує з власних коштів: • пенсійне страхування (9,76% бази), • рентне страхування (6,50%), • страхування від нещасних випадків (від 0,67% до 3,33%, залежно від галузі), • Фонд праці та FGŚP (разом 2,45%). При договорі доручення обов'язок сплати внесків залежить від ситуації виконавця. Якщо договір доручення є єдиною підставою для страхування, обов'язковими є внески на пенсійне, рентне та страхування від нещасних випадків — на тих самих умовах, що й при трудовому договорі. Страхування на випадок хвороби залишається добровільним. Звільнення від внесків ZUS може стосуватися студентів до 26 років або осіб з іншою підставою страхування та достатньою базою.
Брутто-заробітна плата — це лише частина витрат роботодавця. При трудовому договорі до брутто-заробітної плати необхідно додати внески, що фінансуються роботодавцем, а отже, загальна вартість є на кілька десятків відсотків вищою, ніж сума брутто, зазначена в договорі. Наприклад, для працівника із заробітною платою на рівні мінімальної оплати праці реальні витрати роботодавця будуть значно вищими, ніж сама брутто-заробітна плата — це варто враховувати при плануванні кадрового бюджету. При договорі доручення витрати на внески подібні, однак відсутність Фонду праці в певних випадках та відсутність обов'язку виплати заробітної плати за час хвороби можуть забезпечити певну фінансову гнучкість. Проте слід пам'ятати, що економія не може бути виправданням для обходу норм про трудові відносини.
Обидва договори підпадають під оподаткування PIT, однак відрізняються розміром витрат на отримання доходу (KUP). При трудовому договорі працівник може застосовувати фіксовані KUP у розмірі 250 злотих на місяць (або 300 злотих при проїзді з іншого населеного пункту). При договорі доручення стандартні KUP становлять 20% доходу, а у випадку передачі авторських прав — навіть 50% (до встановленої законом межі). Це робить творчі доручення потенційно вигіднішими з податкової точки зору для виконавця. Спосіб розрахунку впливає як на чисту винагороду виконавця, так і на адміністративні обов'язки компанії. Помилки у нарахуванні авансових платежів з податку можуть призвести до санкцій з боку податкової служби (US).
Вибір форми зайнятості має відповідати реальному характеру співпраці, а не виключно кошторисним розрахункам. Кілька практичних правил: 1. Якщо робота вимагає постійної доступності, підпорядкування та конкретного графіка — обирайте трудовий договір. 2. Якщо співпраця має проєктний, завдання-орієнтований або тимчасовий характер — договір доручення може бути правильним рішенням. 3. Завжди перевіряйте, чи не відповідає виконавець ознакам працівника в розумінні Кодексу праці. 4. Пам'ятайте про обов'язок сплати внесків на медичне страхування — правила їх розрахунку з 2022 року неодноразово змінювалися, тому варто перевіряти актуальний правовий стан. 5. Подбайте про правильні записи в договорі доручення — чіткий опис обсягу завдань, відсутність положень, характерних для трудових відносин, та належне визначення винагороди.
Вибір між трудовим договором і договором доручення має суттєві правові та фінансові наслідки для кожної компанії. Помилки у класифікації форми зайнятості можуть коштувати значно більше, ніж потенційна економія. Якщо у вас є сумніви щодо того, який договір застосувати у вашій ситуації, зверніться до бухгалтерської компанії Danexis — за номером +48 780 760 666 або на адресу kontakt@danexis.pl. Ми допоможемо підібрати оптимальне рішення відповідно до чинного законодавства.